Журнал "THE UKRAINIAN FARMER"
№2(62) февраль 2015 года

Газове питання завжди було болісним для України, а починаючи з 2014 року воно досягло чи не найкритичнішої межі. Газу бракує для опалення будинків і належної роботи промисловості, для потреб аграрного сектора. Цього року чи не кожний українець на собі відчув, яку значну роль відіграють енергоресурси в нашому житті. Поки вони були в достатній кількості за адекватними цінами, ніхто не помічав збоїв, а коли ситуація змінилася, суспільство усвідомило, що один лише енергоресурс може поставити економіку цілої країни на коліна. Однак ставати на коліна українці не хочуть і не будуть, як би не хотів цього основний наш постачачьник газу — Росія.
Коли стало зрозуміло, що з газом виникнуть великі проблеми, аграрії замислилися: що ж робити? Адже постала реальна загроза відключення від газопостачання сушарних комплексів елеваторів, які щороку для сушіння зерна, переважно кукурудзи, використовували близько 1,5 млрд кубометрів блакитного палива. Кожне господарство почало шукати шляхів уникнення цієї загрози по-різному. Олександр Журавель, власник ФГ «Журавель», що на Полтавщині, установив у себе в господарстві сушарний комплекс, який працює на соломі, якої на фермерських полях вдосталь. Як йому це вдалося, скільки такий проект коштував і як окупатиметься — читайте в розповіді пана Олександра.

«Я мріяв про сушарку на соломі з другого курсу інституту. Так би, мабуть, і мріяв, поки не приїхав до сусіда і не побачив, що така сушарка у нього вже працює. Як справжній українець я подумав: якце так - у сусіда є, а в мене немає. Побачене й стало найкращим стимулом зробити, врешті-решт, і собі.
Сусід використовує для її роботи щепу — деревину, яку отримує після очищення узбіччя доріг і посадок, перебиває її на подрібнювачі, засипає в котел, спалює й сушить вирощену кукурудзу. Потужність - до 200 т зерна на добу. Йому цей високотехнологічний комплекс обійшовся вблизько 200 тис. дол.
Нам цей проект не підійшов, оскільки для нашого господарства він доволі дорогий: ми маємо 800 га землі, а в нього вдвічі більше, то ж відповідно більшими є його фінансові можливості. Ми вибрали собі іншу сушарку: виробників такого типу обладнання на сьогодні багато, тож зупинилися на Кіровоградському заводі дозавтоматів.
Наш сушарний комплекс складається з котла проектною потужністю 500 кВт, у котлі вмонтовано теплообмінник, в якому нагрівається атмосферне повітря, і зерно безпосередньо сушиться вже цим свіжим повітрям. Продукти горіння з котла видаляються через димар. У газовій сушарці продукт горіння подається прямо на кукурудзу; у деяких сушарках на твердому паливі також іде прямий потік продукту горіння з печі на зерно, що, з одного боку, підвищує коефіцієнт корисної дії, із другого — зерно трохи підкопчується. Відповідно, на елеваторі можуть виникнути проблеми з якістю зерна. Теплообмінник дещо знижує ККД нашої сушарки, температура теплоносія в ній близько +80...+90 С, хоча технологічно потрібно приблизно +120 С. На мою думку, завод недопрацював цей момент.
Другий технічний момент — потужність вентилятора. Щоб висушити кукурудзу, нам потрібна температура й потік повітря. Температуру дає котел, потік повітря - вентилятор. Спочатку ми розглядали варіант сушарного комплексу із запланованою потребою в потужності електроенергії 27,5 кВт. Звернулися в обленерго, подали заявку, виписали технічні умови на підключення 30 кВт. А потім перед відправкою комплексу із заводу в наше господарство виявилося, що потреба насправді становить 42 кВт, а це чимала різниця. Той, хто оформляв якісь проекти в обленерго й протягував собі лінію, знає, що це таке - гірше за прокуратуру та суд разом узяті! Тож, якщо запускати сушарку в планах на наступний сезон, то починати оформлювати електроенергію потрібно за рік до наміченої дати запуску сушарки, бо інакше не встигнути.

Таблиця 1. Інвестиційні витрати
Обладнання Вартість, тис. грн Терміни оплати, 2014 р.
Сушарка 605 10 липня — 31 серпня, відповідно до договору
Доставка й монтаж 70 1-10 вересня
Підключення до ліній електропередач Полтаваобленерго 70 10 липня – 10 серпня
Завантажувальний бункер і охолоджувач 100 15-31 липня
Прес-підбирач 85 10 липня (40 тис)-10 вересня (42 тис)
Подрібнювач 70 15 вересня
Інше З0 10 липня-10 вересня
Разом 1000  

 

Наступний елемент - власне сушарка. її вартість становить 605 тис. грн, 70 тис. грн - установка. Це дуже важливий момент, оскільки, коли виробник пропонує сушарку, вартість її установки зазвичай не озвучується. До того ж слід додати вартість норії, а вона, як відомо, недешева.

Щоб сушарка сушила зерно,його треба в неї завантажити. Кожне господарство знаходить власне технічне рішення - універсального немає. Ми самі зварили завантажувальний бункер, у нього входить близько 10 т зерна, а ємність сушарки -15 т. У цеху виготовили «холодилку», куди вивантажується гаряче зерно. Для порівняння: вартість сушарки 600 тис. грн, а вартість власного виробництва «холодилки» і бункера - 100 тис. Якби ми купляли ці компоненти на заводі, ціна була б щонайменше вдвічі більшою. Тож, розраховуючи інвестиції, слід планувати деякі елементи виконувати власноруч.

Тепер про економічну складову. Перше - інвестиційні витрати (табл. 1). Загалом проект обійшовся нам в 1 млн грн, із них 600 тис. грн — сушарка, 70 тис. — монтаж, підключення лінії електропередач - 70 тис. грн, завантажувальний і вивантажувальний бункери - 100 тис. грн, прес-підбирач для заготівлі соломи (у нас він робить маленькі квадратні тюки) коштує 80 тис. грн.

На мою думку, для середнього фермера, що має в обробітку 1 тис. га, - це невеликі інвестиції. Якщо більше господарство, то, звичайно, можна встановлювати потужнішу сушарку.

До речі, якби сушарка була газова, то лише на підведення газу довелося би витратити величезні кошти, плюс оформлення документації й утримання окремого спеціаліста. А ще вартість самого газу! Тобто чим хороший проект на альтернативному паливі? Ви працюєте тільки з обленерго й не працюєте з облгазом - уполовину легше!

Далі — експлуатаційні витрати, які включають заготівлю палива, заробітну плату і витрати на електроенергію (табл. 2).

Досвід експлуатації сушарки свідчить, що для досушування 1 т зерна знадобиться або 45 кг соломи, або 35 кг щепи, або 25 кг брикет. Вартість заготівлі соломи без урахування амортизації прес-підбирача й трактора становить 3 грн/тюк вагою 14,5 кг, або 200 грн/т. Якщо заготовляти щепу, то планова собівартість 1 т щепи становить 300 грн. Вартість 1 т брикетів становить 1200 грн.

Найменшу калорійність дає солома, щепа — оптимально, брикети — найкалорійніший вид палива. Залежно від температури навколишнього середовища та вологості повітря можна комбінувати ці енергоресурси. Пелети використовувати я б не рекомендував, оскільки під час виробництва цих гранул щепа б'ється тричі, потім пресується, тобто самі енерговитрати на пелетування є дуже високими. Коефіцієнт корисної дії і пелет, і щепи однаковий, а собівартість щепи нижча, оскільки подрібнювати її треба двічі: під час заготівлі та перед спалюванням у сушарці, тобто пелетуваня лише збільшує собівартість палива.

Цьогоріч на досушуванні 400 т кукурудзи ми спалили 1,5 тис. тюків соломи, а заготовили 12 тис. (із 60 га пшениці). Зайві тюки ми продаємо по 10 грн/тюк, а також опалюємо ними місцеву школу. Кажуть, що соєва солома горить краще, тож плануємо наступного року спробувати.

Пораджу завезти невеликий обсяг брикетіві з соняшнику, оскільки в листопаді, коли низька температура й висока вологість, нагнати потрібну температуру соломою буде важче.

Для роботи сушарки у дві зміни потрібні чотири працівники: зарплата 150 грн за одну зміну загалом виходить 600 грн/добу.

І останній пункт експлуатаційних витрат - електроенергія. Комплекс продуктивністю 100 т/добу протягом доби споживає 600 кВт/год. За планової ціни 1,5 грн за 1 кВт/год витрати становлять 900 грн/день, або на 100 т зерна.

У планах господарства придбати подрібнювач, щоб сушарка працювала не лишена соломі, а й на щепі, оскільки дороги, посадки та вулиці заростають, нам їх доводиться періодично чистити, і ці відходи ми могли б спалювати у котлі. Однак поки що не купили подрібнювач через те, що ми й солому, яку заготовили, не всю спалили.

Наостанку про економічну ефективність (табл. 3). Прибуток від нашої сушарки складається з трьох частин: економія на сушінні зерна, оплата за надання послуг, маржинальний прибуток від зростання ціни зерна після закінчення сезону збирання. Саме збільшення ціни зерна в міжсезоння має дати найбільший економічний ефект. Сезон 2013/14 був особливо знаковим, оскільки ціна на кукурудзу зросла із 1300 грн/т у вересні 2013-го до 2600 грн/т на кінець травня 2014 року, тобто на 100%. До того ж що курс долара збільшився на 50%, ціни на вітчизняні засоби виробництва, орендна плата й оплата праці зросли ще менше. В інші сезони зростання не є настільки радикальним, але середньозважене зростання можна оцінювати на рівні 25% за 6 місяців. На складі фермерського господарствами плануємо зберігати 1500 т кукурудзи й отримувати додатковий прибуток від зростання ціни в розмірі від 500 до 800 тис. грн.

Ми можемо починати сушити вже в серпні - на максимальній ціні на кукурудзу, маючи вологість понад 25%. У цей час її вигідно продавати, особливо крохмальопаточному комбінату, який, щоб не зупиняти виробництво зазвичай дає вигідну ціну на сировину.

За нашими підрахунками, термін окупності проекту має становити щонайменше два роки лише на послугах сушіння, сумарна ж ефективність комплексу може сягати 100% щосезону».

Таблиця 2. Експлуатаційні витрати на сушіння, грн

Статті витрат Тоно-відсоток 1т кукурудзи (20% вологості) 100 т кукурудзи (на добу) 5000 т кукурудзи (на сезон)
Паливо 2 12 1200 60 000
Зарплата 1 6 600 30 000
Електроенергія 1,5 9 900 45 000
Інше (завантаження, накладні тощо) 0,5 3 300 15 000
Разом 5 30 3000 150 000

 

Таблиця 3. Економічна ефективність

Зростання вартості зерна

25% за б місяців

500-800 тис. грн
Економія на сушінні (23 - 5) х 6 х 2500 270 000
Надання послуг (20 - 5) х 6 х 2000 180 000
Створення 4-х робочих місць
Благоустрій території

 

 a1 a2 a3

Назад